Інформаційний переклад з англійської мови

Виступ делегації України під час засідання Ради Безпеки ООН на тему: «Підтримання миру і безпеки України»

(10 вересня 2024 року)

Пане Голово, шановні члени Ради Безпеки, виконуюча обов'язки заступника Генерального секретаря Мсуя,

Також відзначаю, що місце Радянського Союзу і надалі окупує посланник диктатора, точніше самотня молода російська дипломатка, покинута її боягузливими дорослими колегами-чоловіками.

Скиглення російського посланника про оборонну операцію на території Росії разюче контрастує із свідомим рішенням Путіна замовчувати події на території РФ та їх запереченням Міністерством оборони РФ. Це не перший випадок, коли російський посланник суперечить своїм господарям – згадаймо ніч повномасштабного вторгнення в цій залі засідань.

Ми звернулися до Ради Безпеки з проханням скликати це засідання у зв'язку з нещодавнім сплеском ракетного терору з боку Росії проти українців та критичної інфраструктури України. Ця ескалація спричиняє масові страждання і руйнування, і на неї необхідно відреагувати, перш ніж вона призведе до ще більшої гуманітарної катастрофи.

Промовистим є той факт, що ми проводимо засідання в цій залі одночасно з участю у відкритті 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, яке триває наразі. Це буде вже четверта сесія під час повномасштабного вторгнення в Україну, і вона відкривається не під фанфари, які зазвичай супроводжують початок нового річного циклу Генеральної Асамблеї ООН, а під вибухи балістичних ракет і крики поранених мирних жителів України.

Дійсно, якби Росія не розпочала цю війну, ми могли б сидіти в залі Генеральної Асамблеї і ділитися позитивними очікуваннями щодо майбутньої 80-ї річниці нашої Організації.

Натомість ми чуємо визнання Генерального секретаря, що сьогоднішній світовий порядок просто ні для кого не працює. Ми чуємо, як колишній Голова Генеральної Асамблеї визнає, що ми не маємо ані спроможності, ані місії примусити росіян дотримуватися міжнародного права.

Тим часом, напередодні Саміту майбутнього ми обговорюємо, чи можемо ми взагалі використовувати слово «агресія» в його підсумковому документі. І весь цей час Росія продовжує відкрито витирати ноги об Статут ООН і вбивати українців.

Це те, що ми маємо сьогодні, і якщо нинішня ситуація не зміниться, саме вона формуватиме наше майбутнє. Майбутнє, яке суттєво відрізнятиметься від того бачення, яке буде закріплене в Пакті заради майбутнього.

Низка нещодавніх трагедій в Україні, що відбуваються майже щодня, свідчить про те, що війна спрямована на знищення моєї країни триває, підживлюючись сліпою ненавистю і злочинним інстинктом вбивати і руйнувати.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомила про щонайменше 184 загиблих і 856 поранених цивільних осіб в Україні в серпні – це друга найбільша кількість жертв серед цивільного населення за місяць в 2024 році, відразу після показників липня. Це свідчить про те, що Росія має намір підтримувати небезпечно високий рівень загроз для цивільних осіб, розглядаючи їх як пріоритетну ціль.

За останні два тижні російські атаки призвели до значної кількості жертв і великих руйнувань.

30 серпня Росія застосувала керовані авіаційні бомби для удару по житловому будинку разом з дитячим майданчиком, що знаходився поруч, а також по навчальному закладу в місті Харків, в результаті чого загинули щонайменше 7 осіб, в тому числі дитина, зазнали поранень 77 осіб, в тому числі 18 дітей.

1 вересня в результаті російського ракетного обстрілу центру соціально-психологічної реабілітації дітей та дитячого будинку в Сумах зазнали поранень щонайменше 18 мирних осіб, у тому числі 6 дітей.

Того ж дня Росія запустила 8 балістичних ракет по житлових будинках, головній критій спортивній арені, торговому центру та по зоні відпочинку в Харкові. Внаслідок цієї серії ударів було поранено щонайменше 44 особи, у тому числі 7 дітей.

Наступного дня, 2 вересня, на Київську, Сумську та Харківську області було випущено 35 російських ракет і 23 дрони. У Києві, наприклад, російські ракети пошкодили Ісламський культурний центр, включаючи мечеть і молитовний зал.

3 вересня дві російські балістичні ракети влучили в навчальний заклад і розташовану поруч лікарню в Полтаві, в результаті чого загинули 58 осіб, а 325 осіб зазнали поранень.

Того ж дня внаслідок російських обстрілів були постраждалі в Запоріжжі і Дніпрі. Серед загиблих у Запоріжжі, де російська ракета влучила в готельний комплекс, був 8-річний хлопчик.

Росія атакувала будівлю університету в Сумах керованою авіаційною ракетою.

4 вересня 2024 року Росія спричинила величезний біль і страждання у Львові. Фотографії Ярослава Базилевича, пораненого місцевого мешканця, який в одну мить втратив дружину і трьох доньок після того, як російська ракета влучила в їхній будинок, стали не лише черговим символом жорстокості російської війни, а й нагадуванням про те, що воєнні злочини Росії не повинні залишатися безкарними.

Доньки Ярослава були не єдиними дітьми, які загинули того дня у Львові, оскільки російські ракети також забрали життя немовляти. Масштаби руйнувань також були значними – загалом у Львові було пошкоджено 156 будівель, у тому числі 3 школи і 2 медичні заклади.

74 людини зазнали поранень, багато з них у важкому стані, внаслідок обстрілу Павлограда, Дніпропетровська область, який відбувся 6 вересня. Наступного дня Росія вбила мирних людей у Нікополі в цій самій області.

Росія продовжує використовувати балістичні ракети КНДР під час здійснюваних нею обстрілів українців та нашої цивільної інфраструктури.

Ми також глибоко стурбовані повідомленнями про можливу передачу Іраном балістичних ракет Російській Федерації. Поглиблення військово-технічного співробітництва між Росією та Іраном створює серйозні загрози безпеці не лише для України, а й для всієї Європи, Близького Сходу та світу загалом. Ми закликаємо міжнародне співтовариство посилити тиск на Тегеран і Москву з метою захисту міжнародного миру і безпеки.

Пане Голово,

Цілком очевидно, що вбивства мирних осіб та удари по об'єктах критичної інфраструктури є ключовими елементами воєнної стратегії Росії. Така навмисна жорстокість спрямована, серед іншого, на залякування – не лише України, а й, здебільшого, наших партнерів – з метою недопущення рішень, які б дозволили Україні завдавати ударів по російській території на далекі відстані.

Це логіка гангстера, ким Путін фактично і є, – треба бити жертву з такою жорстокістю, щоб перехожі навіть не намагалися її захистити, а переходили на інший бік вулиці через страх, що з ними може статися те саме.

Однак світ – це не кримінальний район у Ленінграді, в якому виріс Путін, а міжнародне співтовариство – не група заляканих перехожих, які бояться вуличної бійки.

Путін вже пролив стільки крові, що спроби Росії залякати світ «червоними лініями» просто не працюють. Очевидно, що мирне населення України буде захищене набагато краще, якщо ми перенесемо наш приціл ракет над нашими головами на місця їх запуску та зберігання.

Пане Голово,

Аналогічними мотивами керується російське військове командування, віддаючи накази про розстріл українських військовополонених. Ми регулярно привертаємо увагу до цього воєнного злочину російської армії.

Все вказує на те, що ми маємо справу не з окремими інцидентами на низькому рівні, а з практикою, санкціонованою вищим командуванням і схваленою політичним керівництвом. Про це свідчить масовий характер таких злочинів, демонстративність їх вчинення, широка відеодокументація, що супроводжується справжньою піар-кампанією і героїзацією таких дій в російському сегменті соціальних мереж, а також відсутність будь-якої, навіть формальної, реакції з боку російських правоохоронних органів.

Офіс Генерального прокурора України розслідує щонайменше 28 випадків позасудових страт 73 українських військовополонених, вчинених російськими військовими. Починаючи з листопада 2023 року, кількість українських військовослужбовців, які потрапили в полон, а потім були страчені росіянами, суттєво зросла. Більшість таких випадків зафіксовано в Донецькій та Запорізькій областях.

Одне з останніх розслідувань було розпочато після того, як наприкінці серпня з'явилося зняте безпілотником відео з району міста Покровськ на Донбасі. На відео видно, як російські війська страчують трьох українських військовослужбовців, що здалися, після того, як їхній окоп був захоплений.

Інше відео, яке з'явилося в російських соціальних мережах минулого тижня, демонструє імовірне вбивство у формі страти російським військовим полоненого та беззбройного українського військовослужбовця. Вбивця прокоментував свій злочин пропагандистським наративом про «нашу землю, яку ми прийшли звільнити від нацизму».

Держави-члени ООН повинні пам’ятати ці фальшиві виправдання вбивств українців на українській землі щоразу, коли Росія намагається монополізувати та зловживати спільною перемогою над нацизмом у Другій світовій війні тут, на майданчику ООН, відбілюючи свої нинішні злочини.

Ми ще раз наголошуємо, що як тільки військовополонені здаються, явно вказуючи на свої наміри, і є беззбройними, будь-яка страта без суду і слідства однозначно є воєнним злочином. Ці ймовірні страти є воєнними злочинами і розглядаються як частина більш широкої, організованої політики Кремля.

Воєнні злочини не мають строку давності, і Україна буде наполегливо домагатися правосуддя, доки всі винні не будуть притягнуті до відповідальності.

Ми також повторюємо наш заклик до Ради Безпеки розглянути жахаючу практику страт, жорстокого поводження та катувань українських військовополонених з боку Росії.

Пане Голово,

8 вересня Росія знову вдалася до ритуального дійства, яке вона називає «виборами», використовуючи певну процедурну схожість зі справжніми політичними процесами в демократичних країнах. Росія знову спробувала поширити цей процес на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна.

Так звані «вибори» в Російській Федерації давно перетворилися на фарс, який не має нічого спільного з волевиявленням народу, а проведення їх на тимчасово окупованих територіях України в порушення норм і принципів міжнародного права фактично делегітимізує політичну систему Росії.

Російські «вибори» на окупованих територіях спрямовані не лише на легітимізацію окупаційної адміністрації, а й слугують інструментом залякування та перевірки лояльності місцевих жителів. Небажання брати участь у цьому фарсі може призвести до підозр у нелояльності, звинувачень у «співпраці з Україною» та подальших переслідувань.

У зв'язку з цим вкотре заявляємо, що результати так званих «виборів» на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь є нікчемними, а самі «вибори» – нелегітимними.

Наголошуємо, що всі особи, причетні до підготовки та проведення так званих «виборів» на тимчасово окупованих територіях України, будуть притягнуті до відповідальності згідно з українським законодавством.

Пане Голово,

Україна дійсно хоче завершити цю війну, адже понад усе Україна прагне миру. Але Україна також хоче врятувати свій народ і свою державність. Саме російський диктатор не хоче миру і одержимий територіальними завоюваннями. Йому потрібні українські міста, а точніше їхні руїни, як символ його «перемоги».

І саме тому Україна потребує сили і здатності знищити російські засоби вбивства і руйнування, які знаходяться далеко від українських міст, що є їхніми цілями. Тобто там, де вони розташовані, і в той час, коли вони становлять загрозу лише для тих, хто їх використовує, а не для мирних українців.

Нам потрібно змусити Росію прагнути миру. Всеохоплюючого, справедливого та сталого миру відповідно до принципів Статуту ООН, як це передбачено як резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/6, так і Українською Формулою миру.

Це єдиний шлях до справедливості: Українська Формула миру, дотримання норм міжнародного права та відновлення суверенітету і територіальної цілісності України.

Дякую.