УКРАЇНА ТА ООН

Діяльність України в ООН

Україна у 1945 р. стала однією з держав-співзасновниць ООН. Делегація України взяла активну участь у Конференції в Сан-Франциско, зробивши вагомий внесок у розробку Статуту ООН (зокрема координувала процес підготовки Преамбули та Цілей і Принципів Статуту ООН). До 1991 р., перебуваючи у складі Радянського Союзу, Україна мала в ООН власне представництво на рівні де-юре незалежної країни. Про високий авторитет нашої держави в ООН як у вказаний, так і в новітній період її розвитку свідчить неодноразове обрання України до Ради Безпеки ООН – органу, на який країнами-членами ООН покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001, 2016-2017 рр.).

Генеральні секретарі ООН відвідували Україну дванадцять разів: У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галі (1993 р.), Кофі Аннан (2002 р.), Бан Кі-мун (2011, 2014, 2015 рр.), Антоніу Гутерриш (2017 р., квітень та серпень 2022 р., березень 2023 р.).

Виняткового значення наша держава надає питанню зміцнення ООН як центру багатосторонніх зусиль у вирішенні складних та комплексних викликів. Україна виходить із необхідності належної реалізації підсумкових документів самітів ООН з питань сталого розвитку, подальшого реформування ООН, зокрема Ради Безпеки, підвищення ефективності її діяльності, посилення ролі Генасамблеї ООН як найбільш представницького політичного органу світу (на сьогодні 193 держави є членами ООН).

Протидія російській агресії

З 20 лютого 2014 року головним завданням і пріоритетом української дипломатії у рамках ООН залишається протидія російській агресії, відновлення територіальної цілісності України та припинення грубих порушень Москвою засад сучасного світового порядку, заснованого на Статуті ООН.

В умовах триваючої агресії РФ проти України вкрай важливе політичне та міжнародно-правове значення має ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН резолюцій 68/262 (27.03.2014) «Територіальна цілісність України»; 71/205 (19.12.2016), 72/190 (19.12.2017), 73/263 (22.12.2018), 74/168 (18.12.2019), 75/192 (16.12.2020), 76/179 (16.12.2021) та 77/229 (15.12.2022) «Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна»; 78/221 (19.12.2023), 79/184 (19.12.2024) «Ситуація з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь»; 73/194 (17.12.2018), 74/17 (09.12.2019), 75/29 (07.12.2020), 76/70 (09.12.2021) «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Україна, а також частин Чорного та Азовського морів»; 78/316 (11.07.2024) «Безпека та захищеність ядерних об’єктів України, включаючи Запорізької АЕС», а також щорічне включення до порядку денного Генасамблеї ООН, починаючи з 2018 року, пункту порядку денного «Ситуація на тимчасово окупованих територіях України», розгляд якого відбувся 20 лютого 2019 р., 20 лютого 2020 р., 23 лютого 2021 р., 23 лютого 2022 р., 18 липня 2023 р. та 24 лютого 2024 р. відповідно.

З початком повномасштабної загарбницької війни Росії проти України дипломатичною службою України активно використовуються всі можливі політико-дипломатичні заходи у рамках ООН з метою відсічі збройної агресії РФ, консолідації міжнародної підтримки та блокування Росії на міжнародних майданчиках.

Так, під час невідкладного засідання Ради Безпеки ООН 27 лютого 2022 року була прийнята процедурна резолюція 2623 (2022), яка дозволила ухвалити рішення щодо скликання 11-ї Надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН (далі - НСС). Скликання НСС відбулося через застосування вето РФ під час голосування резолюції РБ ООН про засудження її агресії та припинення застосування сили (S/2022/155 від 25 лютого 2022).

У рамках роботи 11-ї НСС ухвалено вісім резолюцій:

1. «Агресія проти України» (ухвалена 2 березня 2022 року).

2. «Гуманітарні наслідки агресії проти України» (ухвалена 24 березня 2022 року).

3. «Призупинення прав членства Російської Федерації в Раді ООН з прав людини» (ухвалена 7 квітня 2022 року).

4. «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту ООН» (ухвалена 12 жовтня 2022 року).

5. «Сприяння відшкодуванню та репараціям за агресію проти України» (ухвалена 14 листопада 2022 року).

6. «Принципи Статуту ООН, які лежать в основі всеохоплюючого, справедливого та тривалого миру в Україні» (ухвалена 23 лютого 2023 року).

7.  «Просування всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні» (ухвалена 24 лютого 2025 року).

8. «Шлях до миру» (внесена делегацією США як альтернативна українській «Просування всеохоплюючого, справедливого та сталого миру в Україні»); ухвалена 24 лютого 2025 року з урахуванням включених до її проєкту трьох поправок, внесених групою держав-партнерів на чолі з Францією, якими, зокрема, слова «російсько-український конфлікт» замінено словами «повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну» й додано параграф «Підтверджуючи свою відданість суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води.»).

24 лютого 2025 року, після ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН двох резолюцій щодо війни РФ проти України, Рада Безпеки ООН ухвалила резолюцію 2774 (2025) «Шлях до миру», внесену США (ідентичний проєкт, внесений американською стороною на розгляд ГА ООН, але ухвалений ГА ООН з поправками ЄС).

Проєкт цієї резолюції РБ ООН ухвалений 10 – «за» (США, РФ, КНР, Алжир, Гайана, Пакистан, Панама, Республіка Корея, Сомалі, Сьєрра-Леоне), 0 – «проти», 5  – утримались (Франція, Велика Британія, Греція, Данія, Словенія). Три поправки Великої Британії, Франції, Данії, Греції та Словенії, ідентичні до успішно включених на ранковому засіданні ГА ООН до американського проєкту (замінити «російсько-український конфлікт» на «повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну»; додати «підтверджуючи свою відданість суверенітету, незалежності, єдності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, що поширюються на її територіальні води»; додати «справедливий» перед «сталим» і «і всеохоплюючим» перед «миром»; додати «відповідно до Статуту ООН і принципів суверенної рівності та територіальної цілісності держав») не ухвалені. Дві поправки РФ (перша – ідентична до проєкту в ГА – додати «у тому числі шляхом усунення його першопричин» після слів «закликає до швидкого припинення конфлікту»; друга – замінити «російсько-український конфлікт» на «конфлікт навколо України» (conflict around Ukraine), а також «конфлікт між Україною та РФ» на «конфлікт в Україні») не ухвалені. За результатами голосування жодна з поправок не була ухвалена. Резолюція Ради Безпеки ООН 2774 (2025) наразі є єдиним рішенням, яке ухвалене Радбезом від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Поряд з процедурним рішенням від 27 лютого 2022 року, важливим документом РБ ООН, ухваленим після повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року, є заява Голови РБ ООН щодо України від 6 травня 2022 року. Враховуючи консенсусний характер цього документа, його зміст зводився до висловлення стурбованості щодо дотримання миру та безпеки України, посилання на положення Статуту ООН щодо необхідності врегулювання міжнародних спорів мирним шляхом та підтримки зусиль Генерального секретаря ООН у пошуку шляхів мирного врегулювання.

Також МЗС забезпечило включення постійного пункту «Підтримання миру та безпеки України» до порядку денного Ради Безпеки ООН, що надало можливість Раді розглядати за потреби будь-які питання, пов’язані з миром та безпекою України, у тому числі проблематику агресії РФ проти України, безпекових гарантій після завершення війни з РФ та забезпечення стабільного миру і відбудови України.

Україні вдалося залучити ООН до переговорного процесу з евакуації цивільного населення та військових з Маріуполя, а також до переговорів щодо створення умов для експорту зерна. Так, за результатами візиту Генсекретаря ООН А.Гутерриша до України у квітні 2022 року під проводом ООН було організовано першу евакуацію цивільних з оточеного російськими військами міста Маріуполя, а також військових із заводу «Азовсталь».

Секретаріат ООН був активно залучений до переговорного процесу щодо розблокування експорту з українських морських портів. Генсекретар ООН виступив фасилітатором Стамбульських домовленостей, які були підписані 22 липня 2022 року в Туреччині, а також продовження Чорноморської зернової ініціативи (ЧЗІ) після 18 листопада 2022 року; 18 березня 2023 року та 18 травня 2023 року. 18 липня 2023 року реалізація ЧЗІ була припинена через односторонній вихід РФ з угоди.

З березня 2014 р. в Україні на запрошення Уряду нашої держави діє Моніторингова місія ООН з прав людини, яка, зокрема, відстежує ситуацію на території України, включаючи всі тимчасово окуповані РФ території.

Важливими у контексті фіксації масових й системних грубих порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях стали вже одинадцять доповідей Генерального секретаря ООН «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованих Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Україна», які були підготовлені на виконання однойменних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН. У доповідях також міститься заклик Генерального секретаря ООН до РФ як держави-окупанта припинити грубі порушення прав людини та дотримуватися усіх своїх зобов’язань у відповідності до міжнародного гуманітарного права та прав людини.

У березні 2022 року Рада ООН з прав людини (Женева) заснувала Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування по Україні, яка уповноважена розслідувати всі ймовірні порушення та зловживання у сфері прав людини і порушення міжнародного гуманітарного права та пов’язані з ними злочини в контексті агресії рф проти України з метою забезпечення відповідальності.

Ситуація щодо тимчасово окупованої Росією Запорізької АЕС

Окремим важливим напрямом діяльності делегації України стало реагування на тимчасову окупацію Росією Запорізької АЕС та вжиття політико-дипломатичних зусиль з метою посилення тиску на державу-агресора для демілітаризації, деокупації та повернення станції під повний контроль нашої держави. У цьому контексті скликано цілу низку засідань Ради Безпеки ООН з метою доведення до міжнародної спільноти наявних загроз ядерній безпеці України та Європи, пов’язаних з обстрілами ЗАЕС з боку окупаційних військ та іншими численними порушеннями рф норм ядерної безпеки і захищеності, а також залучення підтримки держав-членів ООН з метою забезпечення повернення мирного ядерного об’єкта під повний контроль нашої держави.

Окремим важливим елементом тиску на РФ з метою демілітаризації та деокупації ЗАЕС стало ухвалення на 78-й сесії ГА ООН резолюції «Безпека та захищеність ядерних об’єктів України, включаючи Запорізької АЕС». Цей документ поповнив наявний інструментарій резолюцій ГА ООН з питання агресії РФ проти України, а також відповідних рішень політико-директивних органів МАГАТЕ.

Участь України в операціях ООН з підтримання миру

Україна завжди розглядала свою участь в операціях ООН з підтримання миру як важливий внесок у спільну справу з протидії загрозам міжнародному миру і безпеці. До початку війни більше 300 українських блакитних шоломів виконували завдання у складі 6 місій ООН. А наш національний контингент, зокрема 18-й окремий вертолітний загін, був важливою частиною Місії ООН зі стабілізації в Демократичній Республіці Конго. На жаль, з початком війни, Україна була вимушена відкликати увесь свій контингент і персонал з міжнародних операцій з підтримання миру.

Права людини

Україна – активний учасник діяльності органів системи ООН у сфері прав людини, сторона всіх основних документів ООН з прав людини, включно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, Факультативними протоколами до них та Міжнародною конвенцією з ліквідації всіх форм расової дискримінації.

Україна також є активним учасником міжнародної співпраці з досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема спрямованої на комплексне вирішення завдань охорони довкілля, соціального розвитку, продовольчої безпеки й економічного зростання на глобальному, регіональному та національному рівнях.

Делегація України виступила головним ініціатором та організатором підготовчого процесу до скликання першої спецсесії Генасамблеї ООН з проблеми ВІЛ/СНІД у червні 2001 р. Наша держава активно використовує можливості ООН для боротьби з ВІЛ/СНІД та туберкульозом, зокрема шляхом залучення проектної і технічної допомоги органів ООН.

Боротьба зі зміною клімату

Україна бере помітну участь у зусиллях ООН, спрямованих на подолання кліматичних змін, і є учасником Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотського протоколу. Україна була серед перших країн, які у 2016 р. ратифікували новий глобальний кліматичний договір – Паризьку угоду.

Наша країна отримує значну технічну, консультативну та фінансову допомогу спеціалізованих установ ООН, її фондів та програм, зокрема, у сферах демократичного врядування, подолання бідності, досягнення національних Цілей сталого розвитку, підтримки державного управління, боротьби з ВІЛ/СНІД та іншими тяжкими хворобами, захисту довкілля.

У сфері розвитку допомога від ООН надається через Рамкову програму партнерства Уряду України - ООН на 2018-2022 рр., яка включає проекти, що реалізуються в Україні всіма установами системи ООН, пріоритетними є 1) стале економічне зростання, навколишнє середовище і зайнятість; 2) рівний доступ до якісних та інклюзивних послуг і соціального захисту; 3) демократичне врядування, верховенство права; 4) безпека громадян, соціальна єдність і відновлення з особливим акцентом на Сході. Бюджет Рамкової програми становить 667 млн. дол. США, що передбачає залучення додаткових ресурсів для реалізації цих проектів.

Гуманітарний напрям

Починаючи з 2014 р. органи оперативної діяльності системи ООН (УВКБ, УКГП, ПРООН, ВООЗ, ЮНФПА, ЮНІСЕФ та ін.) посилили свою співпрацю з Урядом України, надавали гуманітарну допомогу та реалізовували різні проєкти, спрямовані на подолання наслідків агресії РФ проти України.

З метою забезпечення гуманітарного реагування на повномасштабне вторгнення РФ в Україну, система ООН в Україні реалізовує одну з наймасштабніших та комплексних гуманітарних операцій.

Мобілізація донорських фінансових ресурсів для забезпечення гуманітарного реагування ООН в Україні здійснюється в рамках щорічних планів гуманітарного реагування, які визначають гуманітарні потреби, обсяг фінансових ресурсів, напрями діяльності та часові рамки гуманітарного реагування. Донорами виступають держави-члени, організації та приватні особи.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року мобілізація фінансових ресурсів для підтримки гуманітарної діяльності ООН в Україні здійснювалася в рамках Екстреного звернення (Flash Appeal) у рамках якого протягом 2022 року на цілі гуманітарного реагування в Україні було мобілізовано 3,775 млрд. дол. США або 88% від запланованих потреб (4,3 млрд. дол. США).

Загалом за час повномасштабної агресії РФ, Україні по лінії ООН було надано гуманітарної допомоги на суму понад 10 млрд. дол. США.

На сьогодні надання гуманітарної допомоги Україні відбувається за такими двома основними надзвичайними зверненнями: 1) План гуманітарних потреб та реагування, координацію за яким забезпечується Офісом ООН з координації гуманітарних справ (ОСНА) та 2) Регіональний план реагування на ситуацію біженців з України (Regional Refugee Response Plan /РПР), яким опікується Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) зі штаб-квартирою в Женеві.

16 січня 2025 р. у Києві під час спільного візиту в Україну Заступника Генерального секретаря ООН, Координатора надзвичайної допомоги ООН Тома Флетчера та Верховного комісара ООН у справах біженців Філіппо Гранді були презентовані глобальній донорській спільноті обидва плани на 2025 рік. 

Згідно з Планом гуманітарних потреб на 2025 рік ООН оцінює потреби для надання гуманітарної допомоги в Україні у розмірі 2,63 млн. дол. США, що на 15% менше ніж у 2024 р. (3,1 млрд дол. США). Планується охопити цією допомогою 6 млн. людей в Україні. Водночас, за оцінками ООН загалом допомоги потребуватимуть 12,7 млн. осіб або 31,2% населення країни (включно з 2 млн. дітей). З них 2,8 мільйона є вимушеними переселенцями, які потребують допомоги, а 9,9 мільйона — непереміщеними людьми, які найбільше постраждали від війни, включно з людьми, які повернулися до місць постійного проживання після переміщення. Концентрація людей, які потребують допомоги, залишається високою в східних, північних і південних областях.

Зазначається також, що хоча кількість переміщених людей, які потребують допомоги, скоротилася з 3,7 млн станом на серпень 2024 р. до 3,1 при плануванні на 2025 р. Зокрема очікується, що кількість українців, які стали біженцями за кордоном, зменшиться незначною мірою – з 6,7 млн у 2024 р. до 6,2 млн – у 2025 р. Попри зусилля уряду щодо відновлення, мільйони людей залежать від гуманітарної допомоги через нестабільну безпекову ситуацію, пошкоджену енергетичну інфраструктуру, економічні труднощі та обмежені можливості для заробітку.

Йдеться про надання життєво необхідної багатосекторальної підтримки для задоволення найгостріших потреб. Основним компонентом цієї суми є витрати на забезпечення продовольчої безпеки та засобів до існування (23%), відновлення об’єктів критично важливої інфраструктури, зокрема житла (21%), витрати на надання багатоцільової грошової допомоги (16%) та підтримки у сфері водопостачання, санітарії та гігієни (14%) відповідно.

ООН визначило пріоритетним надання підтримки урядам для реагування на гуманітарні потреби в Україні та приймаючих країнах у розмірі 803,6 млн. дол. США у 2025 р. З цього бюджету планується виділити 550 млн. дол. США Україні для надання життєво необхідної допомоги ВПО. Найбільш нагальними потребами є медикаменти, продовольство та питна вода, медичні послуги, засоби існування. На додаток до надання термінової допомоги в прифронтових районах, УВКБ ООН підтримуватиме урядові зусилля з раннього відновлення на підтримку добровільного повернення через місцеві програми з компонентами захисту, житла, інфраструктури та інклюзії.

Стратегія реагування передбачає використання кластерів, які мають на меті надання критично важливої допомоги й дотримання мінімальних стандартів якості проживання в місцях тимчасового проживання (МТП), приділяючи особливу увагу вразливим людям, що становлять значну частину мешканців МТП.

Ціллю кластера № 1 (ЦК 1) передбачено реагування на надзвичайні ситуації та координування міжсекторальної допомоги в місцях тимчасового проживання і транзитних центрах для задоволення критично важливих потреб та дотримання мінімальних стандартів безпеки й гідності.

Допомога включатиме такі напрями для ЦК 1 (із запланованими бюджетами):

–  своєчасне надання необхідної допомоги, включно з розвитком рятівних життєвих навичок, дітям та вчителям з-поміж переміщених та постраждалих від війни непереміщених людей, ураховуючи гендерні, вікові та інклюзивні підходи, з дотриманням гуманітарних принципів - 36,7 млн дол. США для потреб 830 тис осіб;

–  охорона здоров’я - 131 млн дол. США для потреб 3 млн осіб;

–  моніторинг на рівні МТП і перенаправлення для отримання допомоги - 1,2 млн дол. США для потреб 78,9 тис осіб;

–  освіта - 85,2 млн дол. США для потреб 879 тис осіб;

–  догляд та обслуговування - 7,2 млн дол США (23,7 тис осіб);

–  предмети першої необхідності та устаткування для спільного та індивідуального користування 2,9 млн дол. США для потреб 44,9 тис осіб;

–  дрібний ремонт у рамках підготовки до зими - 1,4 млн дол. США для потреб 8,1 тис осіб;

–  забезпечення опалення під час зими, надання матеріалів та палива - 2,1 млн дол. США для потреб 8,3 тис осіб.

Ціллю кластера № 2 (ЦК 2) планується підтримка найбільш вразливих груп, безпеки й поваги до гідності, а також підвищення рівня залучення громад. Передбачається виділення фінансування за нижчезазначеними напрямками:

–  соціально-правовий захист – 445 млн дол. США для потреб 3,8 млн осіб;

–  боротьба із гендерно зумовленим насильством - 58 млн дол. США для потреб 0,7 млн осіб;

–  протимінна діяльність – 86 млн дол. США для потреб 1,4 млн осіб;

–  підтримка безпечного спільного управління МТП і структур управління- 1,6 млн дол. США для потреб 78,9 тис осіб;

–  заходи під керівництвом громад 1,5 млн дол США для потреб 31,5 тис осіб;

–  розбудова спроможностей керівників МТП, внутрішньо переміщених людей і персоналу гуманітарних організацій – 60 тис дол. США для потреб 600 осіб.

Ціллю кластера № 3 (ЦК 3) визначено сприяння зв’язку з більш сталими рішеннями, включно із забезпеченням вразливих мешканців МТП житлом прийнятної якості й наданням їм критично важливих послуг. Витрати стосуватимуться окреслених напрямків:

–  забезпечення житлом і непродовольчими товарами – 545 млн дол. США для потреб 3 млн осіб;

–  водопостачання, санітарія та гігієна – 365 млн дол. США для потреб 4,3 млн осіб;

–  визначення складу мешканців МТП і їхнє залучення для пошуку довгострокових рішень - 0,6 млн дол. США для потреб 3 тис осіб.

Станом на 17.03.2025 в рамках плану ОСНА зібрано 440,6 млн. або 16,7% від загальних потреб.

Допомога ООН в енергетичному секторі

Загалом, структурами ООН в Україні передано/замовлено 5175 генераторів, зокрема: 1810 – Міжнародною організацією міграції, 1081 – Управлінням ООН з обслуговування проєктів (UNOPS), 411 – Всесвітньою організацією охорони здоров’я, 352 – Управлінням  ООН з питань біженців (UNHCR), 329 – Програмою розвитку ООН (UNDP), 321 – Дитячим фондом ООН (UNICEF).

План підготовки до зимового періоду 2024-2025 рр.

Окремий додатковий план гуманітарного реагування передбачає залучення донорських коштів в сумі 492 млн. дол. США (на попередній сезон потреби оцінювались як 435 млн. дол. США) для потреб допомоги понад 1,8 млн. людей по всій Україні для підготовки до зимового періоду. План розрахований на період з жовтня 2024 по березень 2025 років.

План передбачає першочергову допомогу громадам, які перебувають в зонах бойових дій та прифронтових зонах, включаючи Харківську, Херсонську, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Миколаївську, Сумську та Запорізьку області. Першочерговим є ремонт систем централізованого теплопостачання. Крім того, передбачена підтримка критично важливих установ, таких як лікарні, клініки та соціальні заклади, у тому числі шляхом надання мобільних котелень або інших систем опалення. Запланована також допомога у формі будівельних матеріалів для ремонту будинків, а також зимовий одяг, опалювальні прилади та інші життєво нагальні речі.

У регіонах, де проживає велика кількість переміщених осіб, включаючи місто Київ, Львівську та Одеську області, пріоритетом стане підтримка переміщених осіб у центрах колективного проживання шляхом ремонту місць та забезпечення зимовими матеріалами. По всій країні гуманітарні організації також надаватимуть переміщеним особам допомогу в оренді та утепленні пошкоджених будинків. Подібно до районів, розташованих поблизу лінії фронту, реагування по всій країні також включатиме ремонт і технічне обслуговування енергетичних і опалювальних систем, пошкоджених або постраждалих від військових дій, для забезпечення надання життєво важливих послуг.

Чорнобильська проблематика

Одним із важливих напрямів співпраці між Урядом України та ООН є також пом’якшення та мінімізація довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи. Починаючи з 1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН ухвалюється резолюція щодо зміцнення міжнародного співробітництва та координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 1993 р. – на дворічній основі, а з 2007 р. – на трирічній). У липні 2022 року білорусь ініціювала проєкт рішення про відкладення до 78-ї сесії розгляду відповідного пункту порядку денного та представлення Генсекретарем ООН доповіді про імплементацію резолюції. У цьому зв’язку Україна вжила заходів з протидії ухваленню цього рішення, за результатами голосування якого зазначений проєкт рішення було відхилено Генасамблеєю ООН. У травні 2023 року, за ініціативи України, яка вперше виступила єдиним автором резолюції, Генасамблея ООН ухвалила консенсусом оновлений документ, що передбачає продовження виконання проєктів ООН у постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи районах. Наразі підхід ООН до проблем Чорнобиля полягає у перегляді та відновленні реалізації проєктів, які були призупинені після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, у т.ч. тимчасової окупації ЧАЕС та Зони відчуження, що тривала до 31 березня 2022 року з метою надання гуманітарної допомоги та підтримки соціально-економічного розвитку постраждалих територій. Розгляд питання порядку денного “Посилення міжнародного співробітництва та координації зусиль з вивчення, пом’якшення та зменшення наслідків Чорнобильської катастрофи”

Електоральна діяльність

Активною є електоральна діяльність нашої держави в ООН. За час свого членства в ООН Україна Чотири рази обиралася до Ради Безпеки ООН (1948–1949, 1984–1985, 2000–2001, 2016-2017 рр.) сім разів обиралася членом Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР в останнє на період 2019-2021 рр.) та чотири – членом Ради ООН з прав людини (востаннє переобрано на період 2021-2023 рр.).

У 1997 р. Міністр закордонних справ України Г.Удовенко став Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

У 2017-2018 році Постійний представник України був віце-головою 73-ї сесії ГА ООН.

У 2020 році Постійного представника України обрано віце-головою ЕКОСОР на період 2020-2021 роки.

У 2023 році Постійного представника України обрано головою Бюро виконавчої ради ООН-Жінки, а також віце-головою Бюро виконавчої ради ПРООН/ЮНФПА/ЮНОПС у 2023 році.

У 2024 році Україну обрано до складу Бюро Комісії ООН зі статусу жінок на її 69 сесію,

У 2025 році Україну обрано головою Комісії з соціального розвитку на її 64 сесію.

На сьогодні, Україна входить/обрана до складу таких органів ООН, як Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ, 2019-2025 рр.), Комісія ООН з соціального розвитку (період 2023-2027 рр.), Група експертів з міжнародного обліку та фінансової звітності (2025-2027 рр.), Виконавча рада ООН-Жінки (2025-2027 рр.), Комітет ООН з внесків (2025-2027 рр.), Комісія ООН зі статусу жінок (2023-2027 рр.), Статистична комісія ООН (2024-2027 рр.), Постійний форум ООН з питань корінних народів (2023-2025 рр.) та представлена в Міжнародному трибуналі з морського права (2020-2029 рр.).

Україна номінована до ЕКОСОР на період 2026-2028 рр.; до Ради ООН з прав людини на 2027-2029 рр., Постійного форуму корінних народів на 2026-2028 рр., Комітету ООН з питань наркотичних речовин на 2026-2029; Постійного форуму ООН з питань корінних народів на 2026-2028 рр., Виконавчої ради ЮНІСЕФ на 2026-2028 рр., Комітету ООН з питань НУО на 2027-2029 рр., Консультативного комітету з адміністративних і бюджетних питань на 2027-2029 рр., Програмної координаційної ради ЮНЕЙДС на 206-2028 рр., Ради Безпеки ООН на період 2046-2047 рр., а також на посаду Голови 102-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (вибори у 2047 р.).