Інформаційний переклад українською мовою

Пане Голово, шановні члени Ради Безпеки!

Хочу подякувати заступниці Генерального секретаря ООН ДіКарло за її брифінг та участь у Саміті високого рівня про мир для України як представниці Секретаріату ООН у статусі спостерігача.

Хотів би також відзначити, що місце Радянського Союзу в РБ ООН і надалі окупує посланник диктатора.

Його країна не була присутня на Саміті миру, оскільки не бажає відмовлятися від мови ультиматумів та приймати й застосовувати мову міжнародного права та Статуту ООН.

Останні були основою та керівним принципом для представників 100 країн та міжнародних організацій з усього світу, які зібралися у Швейцарії 15-16 червня 2024 року.

Майже дві третини були представлені на найвищому рівні. Саміт дозволив кожному з учасників продемонструвати глобальне лідерство. По суті, ця подія є першим кроком до всеохоплюючого, справедливого і сталого миру на основі Статуту ООН та основних принципів міжнародного права.

Як випливає зі Спільного комюніке про основи миру, Саміт базувався на попередніх обговореннях, які відбулися на основі української Формули миру та інших мирних пропозицій, які відповідають міжнародному праву, зокрема Статуту ООН.

Під час Саміту учасники узгодили спільну позицію щодо трьох пунктів: продовольча безпека, ядерна безпека та звільнення всіх полонених і депортованих українців, дорослих і дітей, викрадених Росією.

Ключові принципи цих елементів для справедливого і сталого миру викладені у Спільному комюніке про основи миру. У цьому документі учасники Саміту наголосили, що використання ядерної енергії та ядерних установок має бути безпечним, захищеним, надійно охоронятися та не шкодити довкіллю, а українські атомні електростанції та установки, зокрема Запорізька атомна електростанція, повинні працювати безпечно та захищено під повним суверенним контролем України і під наглядом МАГАТЕ.

Також у Спільному комюніке є положення про безперебійне виробництво та постачання продуктів харчування. Напади на торговельні судна, цивільні порти та цивільну портову інфраструктуру є неприйнятними. У Комюніке наголошується, що продовольчу безпеку не можна використовувати як зброю.

Усі військовополонені мають бути звільнені шляхом повного обміну, а всі депортовані та незаконно переміщені українські діти та цивільні особи мають бути повернуті в Україну.

Пане Голово,

Із самого початку підготовки до Саміту нас запитували, чому там немає Росії. Як ми вже говорили, Росія віддає перевагу агресивним ультиматумам, а не поверненню до принципів міжнародного права. Більше того, Росія називає ультиматумами наші заклики до виконання Статуту ООН та дотримання його принципів.

Наша позиція щодо спроб умиротворити агресора за нинішніх обставин чітка і добре відома. Зусилля з умиротворення не спрацюють зараз так само, як вони не спрацювали в минулому, зокрема в 1938-1939 роках.

Ми добре пам'ятаємо докладені тоді зусилля для запобігання світовій війні шляхом умиротворення. Демократичні держави пішли на безпрецедентний крок, підписавши Мюнхенську угоду з лідерами нацистської Німеччини та фашистської Італії. Давайте згадаємо обнадійливі заголовки і статті світової преси 30 вересня 1938 року, в яких говорилося, цитую: «Ніколи в історії не було більш простого документа, який мав би більш далекосяжні наслідки і був би більше сповнений надій. Якщо два чоловіки, які його видали, дотримуватимуться своїх рішень, мир у Європі буде гарантований принаймні для одного покоління.»

Тодішній прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен підтримав ці обнадійливі настрої, заявивши в аеропорту після повернення з Мюнхена, цитую: «Я повернувся з Німеччини з миром для нашого часу.»

Дійсно, так само, як і сьогодні, країни всього світу не хотіли, я знову цитую британського прем'єр-міністра Чемберлена, «копати окопи та приміряти протигази тут через сварку в далекій країні між людьми, про яких ми нічого не знаємо.»

Лідери в усьому світі зробили все, щоб умиротворити Гітлера, дозволивши йому анексувати Судетську область у Чехословаччині, «далекій країні», в обмін на не що інше, як обіцянку, що це буде його останньою територіальною претензією.

Це змушує мене згадати, як у 2014 році нас переконували, що світ не хоче конфронтації з Росією, а тимчасова окупація та спроба анексії територій України, включаючи Крим, були останнім територіальним захопленням, яке було потрібне Росії.

Результат усіх спроб умиротворити агресора в 1938 році добре відомий. Обіцянку військової підтримки Чехословаччини було відкликано, угоду підписано, а Чехословаччину, яка мобілізувала 1,5 млн. солдатів і була готова воювати, навіть не запросили на конференцію в Мюнхені. Представників Чехословаччини було поінформовано лише про суть тієї угоди.

Отже, чи вдалося врешті-решт зберегти мир? Я не думаю, що цій залі треба нагадувати про подальші події. Судетська область була анексована, менш ніж через два місяці в Німеччині відбулася «Кришталева ніч», через шість місяців після Мюнхена була окупована вся Чехословаччина і менш ніж через рік після Мюнхена почалася Друга світова війна.

Попередження Черчілля, зроблене після Мюнхенської конференції, здійснилося: [цитую] «Вас поставили перед вибором між війною та ганьбою. Ви обрали ганьбу і ви отримаєте війну.»

А президент США, який раніше закликав Гітлера шукати мирне рішення, тепер посилав зовсім інші сигнали і говорив, що «надто багато років ми жили благочестивими надіями, що агресор та войовничі нації опанують і зрозуміють та імплементують доктрину суто добровільного миру. Ці експерименти минулих років, хоч і з благими намірами, але злощасні, не спрацювали.»

А давайте згадаємо тепер, як союзники, які колись хотіли запобігти війні за допомогою цих експериментів з благими й тим не менш злощасними намірами, досягли остаточних домовленостей про те, як необхідно закінчити війну. Як тільки вони засвоїли гіркий урок того, що умиротворення й територіальні поступки не запобігають кровопролиттю, вони зібралися на Першу міжсоюзну конференцію в Лондоні в червні 1941 року. Цього разу на конференції не було ні Гітлера, ні Муссоліні.

Примітно, що на цій першій конференції союзники зосередилися на трьох ключових темах, хоча коло найважливіших питань, які необхідно було вирішити, було набагато ширшим. Союзники не тільки домовились допомагати один одному у війні, а й також пообіцяли, що не будуть укладати жодного сепаратного миру і що миру не може бути, доки не мине загроза панування Осі.

Отже, як бачите, ми вже проходили все це раніше. Вони пробували умиротворення та територіальні подарунки. Вони раділи підписаним паперам з порожніми обіцянками агресорів. А потім світ зіткнувся зі звірствами війни, з десятками мільйонів загиблих, з геноцидом та масовими руйнуваннями у багатьох «ближніх» та «далеких» країнах.

Минулої п'ятниці в цій залі російський брифер пригрозив нам повторенням Карибської кризи, при цьому зовсім не усвідомлюючи, яка саме сторона конфлікту є ядерною державою і як ця держава використовує свою ядерну зброю для шантажу та залякування, у тому числі шляхом її передачі іншим країнам. І варто згадати, що сказав президент США Кеннеді, пояснюючи своє рішення запровадити блокаду: [цитую]: «1930-ті роки дали нам чіткий урок: агресивна поведінка, якщо їй дозволити розвиватися безперешкодно та беззаперечно, зрештою призводить до війни.» Слова світового лідера, про які сьогодні слід нагадати всім агресорам.

Пане Голово,

Між Першою конференцією союзників у червні 1941 року та Конференцією ООН зі створення міжнародної організації в Сан-Франциско у квітні-червні 1945 року було проведено понад два десятки інших конференцій високого рівня, включаючи Тегеранську та Ялтинську, якщо назвати тільки дві, і знову ні Гітлер, ні Муссоліні не були серед їхніх учасників.

За ці роки були здобуті не лише перемоги на полі бою, а й виконано значну роботу за столом переговорів. І якби цю роботу не було зроблено, не було б ні ООН, ні Статуту ООН, ні цього засідання Ради Безпеки.

Тому дуже важливо, щоб миролюбні держави продовжували роботу над Основами миру. Саміт у Швейцарії започаткував цю роботу. Ми закликаємо всіх, хто ще не приєднався до цього процесу, брати активну участь і зробити свій внесок у відновлення справедливого миру.

Нам хотілося б, щоб пропозиції, вироблені іншими країнами, були частиною нашого діалогу, а не транслювалися через ЗМІ. Кожна країна та кожен лідер має право на свою позицію, не нав'язуючи її іншим. Нам потрібно поважати одне одного.

Україна ніколи не буде об'єктом чиїхось планів. Ні тут, ні поза цією залою не 1938 рік.

Спільне комюніке Саміту у Швейцарії відкрите для приєднання всіх держав-членів ООН. Ми закликаємо всі миролюбні держави приєднатися до сильної групи тих держав-членів та міжнародних організацій, які вже підтримали цей документ, тим самим сприяючи захисту Статуту ООН та його принципів, що лежать в основі всеохоплюючого, справедливого та сталого миру для України, як це передбачено резолюцією ГА ООН ES/11-6 від 23 лютого 2023 року.

Як сказав Президент України на Саміті миру, «не потрібно винаходити велосипед, коли Статут ООН уже визначає основи миру та нормального співіснування народів. Тому ми просто повинні повернутися до них».

Всеохоплюючий, справедливий і сталий мир – це все, що потрібно Україні. Я переконаний, що це – наше спільне прагнення, і я закликаю всіх вас працювати разом, щоб втілити це бачення в реальність.

 Дякую вам.