Коментар делегації України при ООН щодо ініційованого Росією засідання Ради Безпеки ООН на тему: «Загрози міжнародному миру і безпеці» 25 липня 2024 року
У зв'язку з проведенням 25 липня 2024 року ініційованого Російською Федерацією засідання Ради Безпеки ООН на тему «Загрози міжнародному миру та безпеці» делегація України при ООН висловлює жаль з приводу чергової спроби Росії використати майданчик Ради для відбілювання своєї загарбницької війни проти України та зняття з себе відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності, які російські війська вчиняють в Україні.
Це буде вже шістнадцяте засідання Ради з вересня 2022 року, скликане Росією для розгляду надуманої проблеми «постачання зброї в Україну». Найбільш абсурдною частиною російської пропаганди, яку російська делегація та її маріонеткові «брифери» поширюють на таких засіданнях, є регулярні звинувачення України у використанні зброї, у тому числі наданої союзниками України, для самооборони відповідно до статті 51 Статуту ООН.
Ми висловлюємо жаль з приводу цієї спроби, яка матиме подальший негативний вплив на довіру до Ради, особливо з огляду на те, що Росія робить це з місця головуючої.
Водночас є очевидним, що частота таких засідань навряд чи може допомогти Росії підвищити довіру до її фейкових наративів, оскільки вони часто повністю суперечать один одному. Російський ракетний удар по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві 8 липня 2024 року є останнім таким прикладом. Протягом тижня російська делегація надала тут, у штаб-квартирі ООН, два різних пояснення цього жахливого злочину.
Спочатку путінський представник Небензя заявив на засіданні Ради Безпеки 9 липня 2024 року, що «чітко видно, що без будь-яких пошкоджень та перешкод у район дитячої лікарні прилітає одна ракета ППО України. Її неможливо ні з чим сплутати по характерному оперенню, що чітко розрізняється, та іншим характеристикам. Є всі підстави вважати, що в лікарню влучила ракета української ППО, яка мала перехопити російську ракету, націлену на завод [«Артем»]».
Посланець путіна навіть назвав тип цієї ймовірної ракети, а також її постачальника, цинічно заявивши Раді, що вони «також чекають на реакцію норвезьких органів влади, які, схоже, поставили кліці Зеленського NASAMS. Чи давали вони дозвіл Києву використовувати цю систему для удару по дитячій лікарні...?"
Всього через тиждень, 17 липня 2024 року, російський міністр Лавров під час своєї прес-конференції у штаб-квартирі ООН заявив, що «коли ми завдавали ударів по військовій і пов'язаній з військовим блоком енергетичній інфраструктурі України, одна із цих ракет була збита українською протиповітряною системою, розташованою, до речі, в порушення міжнародного гуманітарного права безпосередньо біля жилих і соціальних об’єктів… і уламки цієї ракети впали на дитячу лікарню в Києві «Охматдит».
Очікуємо, що члени Ради використають засідання 25 липня, щоб запитати в посланця путіна, яку брехню російська делегація збирається поширювати далі – брехню Небензі про «одну ракету ППО України» чи брехню його начальника Лаврова про уламки російської ракети, збитої українською протиповітряною обороною.
Також очікуємо, що члени Ради використають засідання, щоб нагадати про докази, представлені в залі засідань 9 липня 2024 року делегацією України, які свідчать, що корпуси «Охматдиту» насправді були вражені російською ракетою Х-101.
Російський ракетний терор проти цивільного населення залишається одним з основних інструментів, які широко використовуються Росією для залякування українців та придушення їхньої волі до опору. 19 липня Росія влучила в дитячий ігровий майданчик біля житлового будинку в Миколаєві. Загинули троє цивільних мешканців, у тому числі дванадцятирічний хлопчик. Двадцять чотири людини отримали поранення, у тому числі 4 дітей.
24 липня Росія завдала ракетного удару по Харкову, який призвів до нових жертв серед місцевих мешканців та пошкодження цивільної інфраструктури. Серед інших цивільних об'єктів російські ракети влучили в офіс «Fondation Suisse de Déminage», швейцарської гуманітарної організації, що спеціалізується на розмінуванні.
Ми вже привертали увагу до чіткої тенденції, коли такі ракетні удари по українських містах відбуваються напередодні ініційованих Росією засідань щодо «постачання зброї».
Крім ракет, Росія продовжує широко використовувати у війні проти України керовані авіаційні бомби вагою до 3 тон. Лише у червні російська армія застосувала проти України понад 2400 керованих авіабомб. Близько 700 з них було скинуто на Харківську область.
Триваюча військова підтримка російської загарбницької війни, в тому числі з боку Ірану та КНДР, залишається предметом серйозного занепокоєння, і це питання має бути предметом розгляду Ради Безпеки.
Ми також хотіли б привернути увагу членів Ради до загрози, яку становить мінування Росією периметру окупованої Запорізької атомної електростанції. Варто нагадати, що резолюція ГА ООН «Безпека та захищеність ядерних об'єктів України, включаючи Запорізьку АЕС», ухвалена 11 липня 2024 року, закликає Росію негайно вилучити всі протипіхотні міни, розміщені по периметру Запорізької АЕС.
Вкотре наголошуємо, що єдиною стратегічною перевагою, яку Росія повною мірою використовує, щоб завдати шкоди якомога більшій кількості українців, є її перевага в небі. Збити всі російські ракети та дрони неможливо, перехопити керовані авіабомби неможливо взагалі.
Однак можна знищити російські бомбардувальники та ракетоносці, місця дислокації, пускові майданчики, сховища і логістичні маршрути. Це не лише послабить повітряний терор Росії проти України, а й суттєво зменшить її можливості для подальшої ескалації ситуації на території України та загострення безпекових загроз у світі.
Саме тому військова допомога Україні в захисті її суверенної території та населення повинна розглядатися як ефективний внесок у стримування агресивного російського режиму та запобігання поширенню його агресії на нові країни та регіони. У цьому ключі зняття всіх обмежень на використання наданої зброї – те, що вже давно назріло, – також матиме де-ескалаційний ефект. Це врятує життя українців, протверезить агресора і підштовхне Кремль до прийняття логіки всеохоплюючого, справедливого і сталого миру, що ґрунтується на принципах Статуту ООН.
Делегація України повторює свою принципову позицію щодо нелегітимності окупації Російською Федерацією місця постійного члена Радянського Союзу в Раді Безпеки. Таким чином, Росія не має права ні з правової, ні з моральної точки зору виконувати функції Голови Ради Безпеки.
У зв'язку із цим ми не вважаємо за можливе брати участь у засіданнях Ради Безпеки під головуванням Російської Федерації, якщо немає обґрунтованих причин, пов’язаних з необхідністю доведення термінової інформації до відома Ради Безпеки, як це було після нещодавнього російського удару по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві. Тоді делегація України звернулася до своїх партнерів – членів Ради Безпеки з проханням ініціювати екстрене засідання Ради та звернулася до Ради Безпеки із запитом на участь відповідно до правила 37 Тимчасових правил процедури Ради.
Засідання відбулося 9 липня 2024 року, і ми шкодуємо, що Російська Федерація тоді не виявила поваги до правила 20 Тимчасових правил процедури Ради Безпеки. Однак, зважаючи на нагальність та серйозність питання – воєнний злочин, вчинений Росією проти дитячої лікарні, – делегація України взяла участь у засіданні і не порушувала питання про застосування правила 20.
При цьому такі обґрунтовані причини відсутні у випадку із засіданням Ради Безпеки 25 липня 2024 року, скликаним Російською Федерацією з метою пропаганди та маніпуляцій. Таким чином, ми не можемо толерувати в цьому випадку як присутність Росії в кріслі Голови, так і нехтування нею правилом 20 Тимчасових правил процедури Ради Безпеки.
Як відомо, правило 20 надає Голові Ради Безпеки можливість поступатися головуванням у випадку, коли він «вважає, що для належного виконання обов'язків головування він не повинен головувати в Раді під час розгляду того чи іншого питання, з яким безпосередньо пов'язаний член Ради, якого він представляє». У таких випадках «головування в Раді, з метою розгляду цього питання, передається представнику держави-члена, наступного за ним в англійському алфавітному порядку».
Таке траплялося в історії Ради Безпеки раніше, і делегація України вважає, що російська загарбницька війна є яскравим прикладом такого питання і що головування Росії серйозно впливає на його розгляд.