18 травня тисячі мешканців України приймуть участь в заходах, присвячених черговій річниці депортації кримських татар. Цей злочин сталінського режиму проти людства не можна забути. Однак сьогодні потрібно думати про майбутнє, яке для кримськотатарського народу неможливе без конструктивного діалогу у рамках партнерських відносин з українською владою різних рівнів.

          Кримськотатарська проблема «успадкована» Україною від колишнього Радянського Союзу, політичне керівництво якого звинуватило цілий народ в колаборціанізмі та у травні 1944 року прийняло рішення про депортацію кримських татар до Середньої Азії.

          Усі наступні роки мужній кримськотатарський народ вів нерівну боротьбу з тоталітарним режимом за своє повернення. Багато політичних лідерів, такі як М.Джемілєв, довгі роки провели в тюрмах та таборах. Вони так і залишились не зламними.

          Однак важлива моральна перемога, яку вони отримали, не могла бути конвертована у повне відновлення громадянських прав кримських татар. Їх мрії про повернення стали реальністю лише після отримання Україною незалежності, завдяки добрій політичній волі її керівництва.

          Починаючи з 1991 року кримськотатарському питанню незмінно приділяється особлива увага вищими органами законодавчої та виконавчої влади України, що, в свою чергу, сприятливим чином відображається на долі цього народу.

За роки незалежності, не дивлячись на характерні для країн СНД економічні труднощі, українською владою забезпечене введення в експлуатацію понад 300 поселень для компактного проживання кримськотатарських репатріантів.

          Відкрито 14 шкіл з кримськотатарською мовою навчання. У м.Сімферопіль  за кошти з державного бюджету відкрито Кримський інженерно-педагогічний університет, в якому більшість викладачів та студентів становлять кримські татари. В інших державних вищих навчальних закладах кримські татари навчаються безкоштовно за пільговою програмою, яка ініційована керівництвом України.

          В АР Крим (Україна) за бюджетні кошти видаються кримськотатарські підручники, газети і журнали.

          У Верховній Раді Криму функціонує національна кримськотатарська фракція, понад 900 кримських татар обрано депутатами органів місцевого самоврядування автономії. Кримські татари також представлені у депутатському корпусі вищого законодавчого органу країни – Верховній Раді України.

          У той же час, окремі радикально налаштовані лідери кримських татар під приводом боротьби з тимчасовими соціально-економічними труднощами проводять безвідповідальну політику уникнення від конструктивного діалогу з керівництвом України та шантажу влади автономії. Подібні дії супроводжуються широкомасштабними PR-акціями для формування за кордоном (насамперед в країнах Євросоюзу) необ’єктивного сприйняття етнополітики офіційного Києва.

          При цьому навмисне спотворюється інформація про реальне становище кримських татар в Україні та замовчуються справжні причини тимчасових труднощів з розселенням та облаштуванням кримськотатарського народу на території АР Крим. Зокрема, рідко звертається увага на той факт, що для 250-ти тисяч кримськотатарських репатріантів, окрім квартир, безкоштовно виділено понад 70000 земельних ділянок і тепер їх забезпеченість землею сільськогосподарського призначення складає 1,69га на людину.

          Замість розвитку конструктивного діалогу з владою різних рівнів частина безвідповідальних кримськотатарських політиків провокує міжетнічні конфлікти, акції непокори, захоплення землі. Звичайно це викликає стурбованість українського керівництва, однак його позиція з цього питання є незмінно виваженою та конструктивною.

          Так, у своєму інтерв’ю газеті «Комсомольська правда» у січні 2013 року Президент України В.Ф.Янукович відзначив, що в основі конфліктів, які пов’язуються із кримськими татарами, лежить проблема їх розселення та облаштування. Швидке вирішення цієї проблеми неможливе з об’єктивних причин – через нестачу ресурсів. Але українська влада багато робить для покращення ситуації у рамках підписаного у травні 2010 року Президентом «Указу про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою і їх нащадків, котрі повернулись чи повертаються на постійне місце проживання до України», а також відповідних доручень. На завершення інтерв’ю Янукович В.Ф. виказав впевненість в тому, що «з часом будуть задоволені також і соціальні, культурні та побутові потреби репатріантів».

          Сьогодні складається ситуація, коли кримськотатарські лідери, якщо їм дійсно близькі інтереси свого народу, можуть зробити реальний крок на зустріч численним ініціативам української влади і тим самим закласти надійну основу для партнерських стосунків, що базуються на взаємній повазі та відповідальності.

          18 травня об’єднує всіх, кому не байдужа доля багатостраждального кримськотатарського народу. А подальший конструктивний політичний діалог може перетворити день великого трауру в день великої надії.

style=